"Голеор" Роксана Тимків

«Голеор» - книга про захоплюючі пригоди і справжню дружбу.

Розповідаючи про свої враження від книги, я б не хотіла зупинятися на коментарях про неймовірно вдалу обкладинку, граматично правильну мову та легкий до прочитання письменницький стиль дебютного роману Роксани Тимків. Я б хотіла поговорити про свої роздуми та відчуття, які я отримала гортаючи роман.

Читаючи книгу, я не могла зрозуміти – чому герої намагалися позбутися свого тваринного єства? Хіба воно не дає більше можливостей? Маючи в собі дикого звіра, звичайна людина може робити неймовірні речі –  плавати найглибшими просторами океанів та літати вище хмар. Хіба це не ті якості, про які мрієш в дитинстві? Хіба кожен з нас не мріяв колись жити в якомусь чарівному світі, де людина може все і навіть більше? Я мріяла!

«Голеор» − книга, яка відриває для читача простори фантазії – ти можеш бути китом або ж куріпкою, орлом або ведмедем, головне – залишатися людиною. Я б назвала цю прозу повчальним фентезі (хоч сама письменниця, здається, взагалі не дає визначень своєму творінню). Попри захоплюючу історію, насичену подіями, емоціями і неочікуваними поворотами, це все ж є оптимістична (не без певної нотки трагізму)  історія про справжню дружбу, відданість та любов.

Окремо потішили герої книги – на початку книги думала, що вони надто різні, аби стати сім′єю, однак я ще так ніколи не помилялась. Моя сестра сказала, що Дарій (головний герой, той що голеор) дуже милий, хоча особисто я його вважаю яким завгодно, тільки не милим. Дарій – трішки брутальний, задеркуватий хлопчина, який, однак, цінує почуття обов′язку та справедливості. Проте, не Дарій став «моїм героєм», а Злат, що своїм гумором та безпосередністю просто закохав мене в себе і я ще досі (хоч читала книгу місяць тому) уявляю його золоті кучері (однак, не можу пригадати, чи вони насправді такими були) та широку усмішку.

Як історик, не можу не добавити коментар про те, що імена героїв на стародавній український манер та елементи слов′янської міфології дуже потішили.

Отож, підводячи підсумки, я раджу Вам не звертати увагу на те, що це ніби підлітковий роман, а брати до рук цю книгу і не відпускати до останньої прочитаної сторінки, бо я впевнена, що Ви з перших сторінок її полюбите.

P.S. Книжка набагато приємніше читається, коли є підпис від самого автора)