"Імперія" Рішард Капусцінський
Книга Рішарда Капусцінського "Імперія" - це розлогий і неймовірно цікавий репортаж написаний під враженнями із СРСР, що майже розвалився, із СРСР, що доживає свого віку. Однак, ми мало що почуємо там про Москву чи Київ, тобто про столиці великих республік. Капусцінський дає змогу читачам перенестися до майже не помітних, не відомих нам респулік Радянського Союзу - до Вірменії, Грузії, Азербайжану, Туркменії, Таджикистану, Киргизії та Узбекистану. Автор роздумує про унікальні особливості кожної з цих країн та про жахливі наслідки режиму для життя населення цих республік.
Читаючи це дослідження, одразу задумуєшся над тим, наскільки людина безсила проти тоталітарної системи у змові з жорстокістю природи. Сувора і збочена каральна система Радянського Союзу заворожує своєю безглуздістю. У спогадах Алекса Вайсберга-Цибульського ("Росія в горні чисток") СРСР постає як божевільня, як країна варварських репресій та "непотрібної жорстокості". Він, перебуваючи у самому серці цього кошмарного світу, постійно намагається мислити, дійти до раціонального пояснення цій "страхітливій країні безумства та сюрреалістичної параної", однак, зрештою, зустрічає пораду своїх побратимів по нещастю - "терпи і сиди тихо".
Сам Капусцінський роздумує про страхітливу непотрібність страждання: "Любов залишає свій плід - на світ приходять наступні покоління, це продовження існування людства. А страждання? Така величезна частина людських переживань, болюча і найскладніша, минає і не залишає навіть і сліду.Якби зібрати енергію страждання, яку тут витратили мільйони людей, і перетворити її на силу творення, нашу планету можна було би перетворити на квітучий сад".
Важливими для розуміння природи російської душі є роздуми Бердяєва, подані у книзі, про величезні простори Імперії та її вплив на звичайну російську душу: "І справді, про що думає росіянин десь над берегами Єнісею або в глибинах амурської тайги? Кожна дорога, хоч би яку він обрав, здається, не має кінця. Він може нею йти днями і місяцями, і весь час навколо нього буде Росія. Безконечні рівнини, ні лісу, ні річку. Щоб панувати такими безкраїми просторами, треба створити безмежну державу... Уся його енергія йде на державу, яка позбавляє його свободи і пригноблює...Оцей безмір, оця неохопність Росії негативно впливають на спосіб мислення її населення. Адже ця неохопність не вимагає від людей зосередженості, напруження, концентрації енергії чи творення динамічної інтесивної культури. Ось так все розлазиться, розріджується і тоне в цій неосяжній безформності. Росія - простір з одного боку безкрайній, широкий, з другого - вона так пригнічує величиною, що забиває дух і дихати стає нічим". "Імперія" підходить для будь-кого, хто цінує якісну літературу, з елементами історії та репортажу.
Читаючи це дослідження, одразу задумуєшся над тим, наскільки людина безсила проти тоталітарної системи у змові з жорстокістю природи. Сувора і збочена каральна система Радянського Союзу заворожує своєю безглуздістю. У спогадах Алекса Вайсберга-Цибульського ("Росія в горні чисток") СРСР постає як божевільня, як країна варварських репресій та "непотрібної жорстокості". Він, перебуваючи у самому серці цього кошмарного світу, постійно намагається мислити, дійти до раціонального пояснення цій "страхітливій країні безумства та сюрреалістичної параної", однак, зрештою, зустрічає пораду своїх побратимів по нещастю - "терпи і сиди тихо".
Сам Капусцінський роздумує про страхітливу непотрібність страждання: "Любов залишає свій плід - на світ приходять наступні покоління, це продовження існування людства. А страждання? Така величезна частина людських переживань, болюча і найскладніша, минає і не залишає навіть і сліду.Якби зібрати енергію страждання, яку тут витратили мільйони людей, і перетворити її на силу творення, нашу планету можна було би перетворити на квітучий сад".
Важливими для розуміння природи російської душі є роздуми Бердяєва, подані у книзі, про величезні простори Імперії та її вплив на звичайну російську душу: "І справді, про що думає росіянин десь над берегами Єнісею або в глибинах амурської тайги? Кожна дорога, хоч би яку він обрав, здається, не має кінця. Він може нею йти днями і місяцями, і весь час навколо нього буде Росія. Безконечні рівнини, ні лісу, ні річку. Щоб панувати такими безкраїми просторами, треба створити безмежну державу... Уся його енергія йде на державу, яка позбавляє його свободи і пригноблює...Оцей безмір, оця неохопність Росії негативно впливають на спосіб мислення її населення. Адже ця неохопність не вимагає від людей зосередженості, напруження, концентрації енергії чи творення динамічної інтесивної культури. Ось так все розлазиться, розріджується і тоне в цій неосяжній безформності. Росія - простір з одного боку безкрайній, широкий, з другого - вона так пригнічує величиною, що забиває дух і дихати стає нічим". "Імперія" підходить для будь-кого, хто цінує якісну літературу, з елементами історії та репортажу.
Коментарі
Дописати коментар